На сцені присіли по колу Поле, Ліс і Вода. Виходить Мавка під пісню Злати Огневич «За лісами горами» обходить їх повільно, торкається і вони «оживають» потім танцюють разом. Пісня плавно переходить у гру сопілки. Виходить Лукаш. Всі лякаються і збираються до купки.
Лукаш: (оглядаючи навколо) Дивний цей ліс… Такий глухий, а ніби живий… І тиша тут зовсім інша… (прислухається) Але й страшно трохи… Десь тут живуть лісові духи, кажуть…
(Несподівано біля струмка з’являється Мавка. Мавка з’являється зненацька. Лукаша вражає її поява.)
Мавка: (лагідно усміхаючись) Чого ти так боїшся, хлопче? Ліс не завжди страшний… Він буває лагідним, якщо не кривдиш його.
Лукаш: (здивовано) Ти хто? Людина? Чи… чи це мені привиділось?
Мавка: (тихо сміється) Я не людина. Але я живу в цьому лісі, як і інші його створіння. Я — Мавка. Я народилася тут, серед вікових дубів і ялин, де кожен листок, кожна квітка дихає життям. Ти ніколи не чув про мене?
Лукаш: (зніяковіло) Мавка? Бабуся колись розповідала, що в лісі живуть мавки… Але я не вірив у це. А ти така… красива. І зовсім не страшна.
Мавка: (з загадковою усмішкою) Ліс — наш дім. І він може бути прекрасним, якщо ти відчуєш його серце. (підходить ближче) А ти, хто ти? Що тебе привело сюди, в мої володіння?
Лукаш: (трохи збентежений) Я — Лукаш. Прийшов з села, шукати місце, де б відпочити від людей. Тут так тихо і спокійно… ;І от зустрів тебе.
Мавка:(лагідно) Ліс може стати твоїм другом, Лукаш. Він захистить і дасть сили, якщо ти шануватимеш його. (дивиться йому в очі) Ти залишишся тут надовго?
Лукаш: (задумливо) Може, і залишусь… Мені тут подобається. У лісі так тихо і спокійно і так легко грається. Ніби кожне дерево слухає, кожен листок відчуває… І серце моє співає разом із ними.
Мавка: (таємничо) Твоя музика — це саме життя лісу. Ти чуєш його голос так, як не чує жоден інший. Ти справді хочеш піти звідси, Лукаш?
Лукаш: (зітхаючи) Я… не знаю. Мене кличе мати, мене чекають люди… Але тут… тут усе інакше. Тут я справжній. Але ж… чи можу я тут залишитись назавжди? І що буде далі?
Мавка: Це залежить від тебе. Ліс приймає лише тих, хто здатний відчути його душу. Ти ж чуєш? (лунає тихо музика) Ти почуєш музику лісу, якщо слухатимеш серцем… Я – Мавка, і я запрошую тебе стати частиною цієї казки. Відчуй красу, яка тебе оточує, і навчися її берегти.”
