Випускний вечір для учнів 9-Є класу став особливою та хвилюючою подією. Позаду залишилися роки навчання, спільних перемог, шкільних свят, подорожей, проєктів і щоденного спілкування, які перетворили клас на справжню команду.

Цього вечора дев’ятикласники отримали свідоцтва про базову середню освіту, щирі вітання та найкращі побажання від учителів і батьків. Атмосфера свята була наповнена радістю, вдячністю та теплими спогадами про шкільні роки.

Для когось попереду навчання у старшій школі, для когось — нові освітні шляхи, але для всіх цей день став важливою межею між дитинством і новими можливостями.

[Показати як слайдшоу]

Кажуть, Львів – це місто, яке пахне кавою та дощем. Для 9-Є він тепер пахне пригодами, вечірніми розмовами і… запашним львівським сирником.

Наша мандрівка до міста Лева завершилася, але ми точно залишили там частинку свого серця.

Ми колекціонували моменти:

досліджували таємниці старовинних музеїв та шукали найкрутіші сувеніри на згадку (щоб привезти додому шматочок львівського настрою);

ловили атмосферу крізь об’єктиви камер і піднявшись на вежу Ратуші, милувалися панорамою Львова; відкривали таємниці підземель і ділилися найважливішим за горнятком кави.

Це була не просто поїздка, а історія про те, як спільні дороги роблять нас ще ближчими. Дякуємо, Львове, за твій вайб!

[Показати як слайдшоу]

Останній дзвоник для учнів 9-Є класу став особливим і хвилюючим моментом. Позаду залишилися уроки, контрольні роботи, екскурсії, спільні проєкти та безліч незабутніх спогадів, які назавжди залишаться у серцях учнів.

Цей день був наповнений щирими усмішками, теплими словами подяки вчителям і батькам та легким смутком від усвідомлення того, що одна важлива сторінка шкільного життя вже перегорнута.

[Показати як слайдшоу]

У нашому ліцеї відбувся благодійний різдвяний ярмарок у рамках проєкту «Нитка традицій», організований учнями 9-Є класу. Захід об’єднав усіх навколо українських традицій, родинного тепла та добрих справ. Зібрані кошти будуть спрямовані на підтримку наших захисників. Щиро дякуємо кожному, хто долучився та підтримав цю ініціативу.

[Показати як слайдшоу]

Проєкт «Нитка традицій», який досліджують учні 9-Є класу, продовжує відкривати і популяризувати давнє українське мистецтво серією майстерок із вибійки.
Старші учні познайомили дітей 6-Б класу з історією вибійки: як колись майстри вручну друкували орнаменти на тканині, як кожен узор був символом, а кожна дощечка – маленьким витвором мистецтва.
А далі почалося найцікавіше – квест «Загублений лист вибійкаря».
Учні виконували завдання, шукали підказки й допомагали загадковому майстру відшукати втрачений лист із давніми знаннями. І… їм це вдалося!
На знак вдячності майстер «відкрив» дітям свої секрети ремесла.
Після цього шестикласники потрапили у справжню творчу майстерню. Кожен учень створив власну вибійчану серветку – унікальну, символічну і сповнену сенсів.
Так «нитка традицій» простяглася від старшокласників до молодших, об’єднуючи покоління і доводячи, що українське мистецтво може бути не лише пізнавальним, а й захопливим.

[Показати як слайдшоу]

Чи може річ пам’ятати?
Учні 9-Є класу переконалися, що так. Вони розпочали роботу над соціальним проєктом «Нитка традиції» і відкрили цикл зустрічей «Речі, що пам’ятають» – подорож у світ родинних історій і пам’яті поколінь. Цього разу до старшокласників завітали учні 3-В класу.

Школярі відкривали власні «скрині пам’яті», розповідали про сімейні реліквії, які зберігають тепло рук і подих минулого. Діти дізнавалися, як колись створювали та прикрашали українські скрині, і переконалися, що кожна річ – це не просто предмет, а справжній свідок історії.

Особливо емоційним став інтерактив «Німа кімната. Свідки історії», де учні «оживляли» старовинні предмети, надаючи їм голос і пам’ять. Завершився захід створенням символічної «скрині-капсули часу», у яку кожен поклав частинку своєї родинної історії.

Цей день став нагадуванням: пам’ять живе не лише в книгах чи музеях – вона живе в наших речах, у наших серцях і в «нитках традиції», що єднають покоління.

[Показати як слайдшоу]

Учні 9-Є класу взяли участь у шкільному Дні національного одягу, представивши два образи.
Перший – реконструкція старовинного образу з картини Миколи Пимоненка “Великодня утреня”, викраденої росіянами з Херсонського художнього музею під час окупації. Цей образ став символом незламності української культури та пам’яті.
Другий – сучасний образ, що поєднав традиційні елементи з модними тенденціями, демонструючи живу присутність національного стилю у сьогоденні.

Обидва образи показали, що український одяг – це міст між історією та сучасністю, між минулим і майбутнім нашого народу.

[Показати як слайдшоу]

https://docs.google.com/presentation/d/17dPHfHbMpIc-9gE0WQjumbEfpH2WAeipZLMCLRhJQpA/edit?slide=id.g3a15d76017f_0_15#slide=id.g3a15d76017f_0_15