Архів категорії: Творчість класного керівника

Сценарій виступу-представення образу-реконструкції картини Миколи Пимоненка «Великодня утреня»”

Музика (фон, початок). Легкий інструментальний вступ.

1. Сцена пробудження картини

(Музика грає. Тихіше і йдуть слова.)

Голос за сценою (ведучий 1):

Ведучий 1. Одну його картину придбав Лувр, а життя українського села кінця 19 століття ніхто не міг передати так майстерно, як Микола Пимоненко. (На фоні – портрет Пимоненка)

 Його шедеври уважно роздивлялися не лише мистецтвознавці та етнографи, а дизайнери одягу і досі надихаються Образами національного вбрання, які зображені на картинах. І зараз ми зробимо так само.

 (З’являються потім одна за одною три картини Пимоненка «Великодня утреня»)

Мова піде про знамениту “Великодну утреню” Пимоненка, де автор детально показує святковий народний стрій Київщини. Картина “Великодня утреня”, на жаль, зберігається у російському Рибінську, в тамтешньому музеї. Щоправда, Микола Пимоненко написав ще дві версії витвору, трохи змінивши композицію і ракурс. Одна з них незавершена, зберігається у Національному художньому музеї України.  А ще одну спіткала сумна доля. Донедавна її зберігали у Херсонському художньому музеї імені Шовкуненка. А в 2022 році російські окупанти пограбували музей і вивезли у бік Криму усі його експонати, у тому числі й знаменитий мистецький твір Пимоненка.

2. Вихід і опис образу

(Музика трохи гучніша. Повільно виходить дівчина у синій керсетці, з вінком і стрічками. Вона рухається плавно, ніби сходить із полотна. Дівчина зупиняється)

Ведучий 2.  У рамках проєкту “Нитка традицій” ми вирішили не просто розповісти про цей шедевр, а й оживити його — відтворити народне вбрання однієї з жінок, зображених на полотні.
Нас особливо зацікавив третій варіант “Великодньої утрені” (наближається картина крупним планом) – той, що сьогодні втратив свою домівку, але зберігся у пам’яті та на світлинах.
Ми дослідили особливості строю героїні і створили власну реконструкцію цього образу.

 Синя керсетка глибокого кольору нагадує небо перед світанком — стримане, але сповнене світла. Під нею — вишита сорочка з ніжним орнаментом, а на голові — вінок зі стрічками, що тихо грають на вітрі, мов подих весни, у руках — свічка. І все це разом створює образ чистоти, віри й краси.
У її строї оживає українська традиція, що єднає покоління — від Пимоненка до сьогодні.

Так ми з’єднуємо минуле й сучасність – ниткою традицій, що не перерветься, допоки ми пам’ятаємо й продовжуємо українську культуру.

3. Завершення

Голос за сценою (разом або один):

Ми зберігаємо не лише картини і національне вбрання – ми зберігаємо пам’ять, красу й душу України.

(Музика затихає).

https://docs.google.com/presentation/d/17dPHfHbMpIc-9gE0WQjumbEfpH2WAeipZLMCLRhJQpA/edit?slide=id.g3a15d76017f_0_15#slide=id.g3a15d76017f_0_15

Участь у Дні національного одягу

Учні 9-Є класу взяли участь у шкільному Дні національного одягу, представивши два образи.
Перший – реконструкція старовинного образу з картини Миколи Пимоненка “Великодня утреня”, викраденої росіянами з Херсонського художнього музею під час окупації. Цей образ став символом незламності української культури та пам’яті.
Другий – сучасний образ, що поєднав традиційні елементи з модними тенденціями, демонструючи живу присутність національного стилю у сьогоденні.

Обидва образи показали, що український одяг – це міст між історією та сучасністю, між минулим і майбутнім нашого народу.

https://docs.google.com/presentation/d/17dPHfHbMpIc-9gE0WQjumbEfpH2WAeipZLMCLRhJQpA/edit?slide=id.g3a15d76017f_0_15#slide=id.g3a15d76017f_0_15

Похід у театр “Сузір’я” на виставу “Народжені бути вільними”

Учні 9-Є класу разом зі своїм класним керівником Рафальською Н.В. побували у театрі «Сузір’я» на виставі «Народжені бути вільними» – глибокій і щемкій історії про життя української інтелігенції у часи радянського режиму.

Це була не просто театральна подія, а справжній урок історії, мужності й любові до життя.

На сцені ожили долі українських митців, які творили попри заборони, страх і тиск.

Всі були в захваті від майстерної гри акторів – щирої, емоційної, правдивої. Ми по-новому подивилися на ті події, відчули, що історія – це не лише сторінки підручників, а живі долі, біль і сила духу.

Багато хто не стримував сліз, а після завершення вистави учні довго ділилися враженнями та зробили фото з акторами.

День знань у 9-Є класі

Навчальний рік для учнів 9-Є розпочався незвично: перший урок відбувся у дистанційному форматі. А після цього клас вирушив на цікаву екскурсію до Національної наукової медичної бібліотеки України.

Будівля бібліотеки має особливу історію – колись вона була розкішним особняком відомого мецената Олександра Терещенка. Учні не лише дізналися цікаві факти про архітектуру та минуле будівлі, а й на власному досвіді зрозуміли, що означає «відкладати в довгий ящик», а також спробували відкрити унікальний старовинний сейф.

8-Є: Рік відкриттів, дружби і зростання

Ще один навчальний рік промайнув для 8-Є класу, залишивши по собі яскраві спогади, здобутки й безцінний досвід. Це був рік, у якому ми не лише вчилися, розв’язували задачі й вивчали історичні події, а й зростали як команда, підтримували одне одного, вчилися відповідальності та повазі.

Ми брали участь у цікавих проєктах, святкували разом, здійснили подорожі, що стали справжніми пригодами, і, звісно, не забували про жарти й посмішки, які робили навіть найважчі дні легшими.

Попереду – літо, час відпочинку, натхнення і нових вражень. Але кожен з нас залишає в пам’яті цей навчальний рік як щось особливе. 8-Є — це більше, ніж просто клас. Це наша маленька спільнота, в якій кожен важливий.

Дякуємо вчителям за терпіння, турботу й віру в нас. І до нових зустрічей у 9 класі — ще сильнішими, дорослішими і згуртованішими!

Дорогами Кобзаря: крок до свого

Сьогодні, у День краєзнавства, учні 5-А, 6-А та 8-Є класів побували у Каневі – місті, що дихає історією й натхненням. Почали з головного — відвідали могилу Тараса Шевченка на Чернечій горі. Там просто мовчиш і слухаєш: вітер, Дніпро, тиша. У музеї Шевченка діти здійснили захопливу подорож крізь життя та творчість Кобзаря, від перших кроків до останніх думок. Також помилувалися величною архітектурою Успенського собору, де відспівували Тараса Григоровича.

Не менш вражаючим був музей народно-прикладного мистецтва. Особливо запам’яталися роботи Марії Примаченко — яскраві, фантастичні, сповнені дитячої безпосередності й глибокої символіки.

Мандрівка завершилася біля Канівського водосховища. Учнів вразили його розміри та краса.

Ця подорож — не просто екскурсія, а щира зустріч із Україною.

Благодійний ярмарок “Казковий дитячий світ” – 2025

Цьогоріч наш шкільний благодійний ярмарок пройшов під яскравим гаслом “Казковий дитячий світ”, і ми радо долучилися до цієї чарівної події з темою улюбленого мультфільму “Ліло і Стітч”.

Наш куточок був сповнений гавайських барв, усмішок і добрих сердець! Декорації з пальм, квіткові гірлянди та фігурки кумедного Стітча створювали теплу атмосферу справжньої родини, де ніхто не забутий і нікого не залишають.

На ярмарку ми продавали солодощі, вироби ручної роботи, створені з любов’ю. Усі зібрані кошти будуть передані на підтримку ЗСУ.

Дякуємо кожному, хто долучився! Разом ми доводимо, що добро — це сила, яка творить дива

Екскурсія до музею мікромініатюр Миколи Сядристого

Ви коли-небудь бачили «Кобзар» Шевченка розміром з макове зернятко чи, може, найменші в світі шахи, розміщені на голівці шпильки, чи підковану блоху? Ні? А учні 8-Є класу мали унікальну нагоду поринути у світ мікромистецтва, відвідавши музей Миколи Сядристого. Але найбільшою несподіванкою стала зустріч із самим легендарним майстром – паном Миколою! Діти отримали навіть його автограф та зробили спільне фото.

Після цього учні познайомилися з історією Києво-Печерської Лаври і навіть піднялися на дзвіницю з фантастичним видом на місто.

Відвідавши ці місця, кожен знаходить щось своє: хтось – натхнення, хтось – спокій, а хтось – захоплення перед невидимими, але відчутними нитками, що поєднують минуле й сучасне. Тож якщо ви ще не були тут – обов’язково вирушайте в цю подорож. Київ має чим дивувати!