Вірш “Учительська доля”

скачанные файлыУчительська доля

У кожного є доля, є талан,
І кожен має в серці Божу іскру.
Я прагну у житті творить талант,
Плекати долю, доброчесну й чисту.
Хоч не працюю я на “фабриці зірок”
І не хапаю жменями їх з неба,
Я йду вперед, і кожен вдалий крок
Роблю відважно, якщо є потреба.
… Я пам’ятаю, коли в перший клас
Мене за руку проводжала мама.
Тоді я всім сказала перший раз,
Що стану вчителем, як мої тато й мама.
Звершилося. – Дитячий передзвін.
Відлунням долі пролунав в обитель.
Я з гордістю іще раз відповім.
Я – не простий, я є щасливий вчитель.
Я – педагог, я – диригент оркестру,
Що творить найчудесніше – ЛЮДИНУ!
Я прагну вирости до висоти маестро.
Для цього я навчитися повинна
Любові – до кожної дитини,
Добра, що є одвічним скарбом,
Натхнення – кожну мить і щохвилини,
І радості, що є найвищим лавром.
Моє життя – турбота про дитину,
Мої думки – луна її страждання,
Я є тому, щоб гіркоту полину
Не скуштувало боязке бажання
Дитячих мрій, розхристаних, як вітер.
Ми з вами прагнем “народити зірку”,
Знайти себе серед чужих нам літер,
Щоб нам усім поставити “п’ятірку”…
Або й “дванадцять”. Але суть не в тому –
Ми – скульптори дитячої натури,
Не маєм права на робочу втому,
Ми є творці безсмертної культури,
І сенс не в тім, як стати знаменитим,
Або як у житті здобуть багатство,
Учитель – щоб навчить дітей любити,
Але не породити святотатство.
Учитель – щоб плекати мудрість світу,
Він той, хто береже красу дитини
Вершиною в житті його зеніту
Є зверешеність маленької людини.
Я ще не та, ким прагну я звершитись,
Я ще не там, де мрію засвітитись,
Але я буду Господу молитись.
В одному певна: вчительство і долю
Одна й та сама народила жінка
І Бог їм дарував  найкраще – волю,
В них спільна для обох в житті сторінка.
Я напишу життя, як ту веселку:
Барвисто, радісно й відкрито!
Я намалюю в нім свого лелеку
І усміхнусь талановито…

120350

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

CAPTCHA image
*